:: Skład redakcji ::

.

ARCHIWUM maj

 

11 ЧЕРВНЯ В УКРАЇНСЬКОМУ ДОМІ В КИЄВІ ВІДБУВСЯ КРУГЛИЙ СТІЛ, ПРИСВЯЧЕНІЙ ІМПЕМЕНТАЦІЇ ПОЛОЖЕНЬ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ХАРТІЇ РЕГІОНАЛЬНИХ МОВ

Хартія є, але вона не діє

W dniu 11 czerwca w Ukraińskim Domu w Kijowie zebrali się deputowani Rady Najwyższej Ukrainy, pracownicy organów władzy wykonawczej, naukowce i przedstawicieli organizacji mniejszości narodowych, żeby omówić pierwszy roczny raport z implementacji Europejskiej Karty Języków Regionalnych. Jeśli pominąc skrajne wypowiedzi o tym, że tylko rodzice uczniów są winni temu, że zamykane są szkoły z inym, niż ukraiński językiem wykładowym i te, które oskarżają Państwo Ukraińskie w świadomym blokowaniu wykonania zapisów Karty, wszyscy byli zgodni co do tego, że nie ma mechanizmu wykonania zapisów Karty i że problemy w tej dziedzinie trzeba rozpatrywać na tle ogólnej sytuacji politycznej w kraju.

Захід організував Державний комітет національних меншин і релігій, що в новій якості із новим виконуючим обов'язки голови - Георгієм Дмитровичом Поповим - почав діяти 27 березня цього року. Обговорювалася перша доповідь України, що готує Міністерство юстиції, до Ради Європи про застосування Хартії регіональних мов або мов меншин. Присутні – а серед них знані політики (такі як народні депутати України Василь Іванович Волга, Вадим Васильович Колесніченко, Іван Васильович Попеску і Генадій Йосипович Удовенко), науковці (професор Микола Олександрович Шульга з Інституту соціології і професор Володимир Павлович Горбатенко з Інституту держави і права ім. Корецького), представники органів виконавчої влади - з Міністерства юстиції, Міністерства освіти і науки, Державного комітету телебачення і радіомовлення України і, насамперед, з Державного комітету національностей і релігій, який є єдиним органом, що відповідає за втілення положень Хартії, обговорювали офіційний (створений Мінюстом) і альтернативний (створений народним депутатом В.В.Колесніченком) проекти доповіді і проблеми, пов'язані з Хартією. Звичайно, своє бачення застосування Хартії висловили і представники національно-культурних товариств України – зокрема російського, грецького кримсько-татарського і караїмського (присутній на заході представник Спілки поляків України не виступав). Звичайно, у газетній статті не можна навіть коротко переказати всього, що обговорювалося протягом майже чортирьох годин і висвітлити різні (часто діаметрально протилежні) погляди на проблеми Хартії в Україні. Єдине, що об'єднувало всіх (або майже всіх) учасників – це незадоволення з того, яким чином Хартія виконується і ствердження, що проблеми Хартії слід розглядати в контексті політичної ситуації в країні. Багато промовців говорило про відсутність законодавчого механізму ії застосування, дехто звинувачував українську державу в свідомому блокуванні здійснення положень Хартії, точилися суперечки про роль і використання російської і української мов. Попри твердження майже кожного промовця, що починати серйозну роботу з законодавчим забезпеченням виконання Хартії потрібно з прийняття Закону про Концепцію етнонаціональної політики, то поки законопроектом, що має шанси стати законом, є проект Закону України про мови, який перебуває на експертизі в Раді Європи.

Сергій Рудницький

 

......................................................................

 

НАПРИКІНЦІ ТРАВНЯ В ЖИТОМИРСЬКОМУ ДЕРЖАВНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ ПРОЙШОВ КРУГЛИЙ СТІЛ НА ТЕМУ ТОЛЕРАНТНОСТІ

Толерантність як соціогуманітарна проблема суспільства

O tolerancji – religijnej, partyjnej, narodowościowej – mówili wykładowcy uczelni wyższych obwodu w czasie okrągłego stołu, który odbył się w końcu maja na Uniwersytecie Żytomierskim. Współorganizatorem imprezy, która oprócz naukowców zebrała także licznych przedstawicieli władzy i księży różnych odłamów chrześcijaństwa wystąpił Narodowy Instytut Badań Strategicznych. Więc obecność delegacji kijowskiej na czele z kierownikiem wydziału etnopolityki prof. Walentym Krysaczenkiem nie była przypadkowa. Wystąpienia uczestników zostaną wydane na jesieni, a jeśli podsumować jednym zdaniem wydarzenie, to należy przytoczyć słowa jednego z księży protestanckich, który powiedział, że Bóg dał prawo każdemu do własnego zdania, i to trzeba uszanować.

Співорганізатором заходу виступив Національний інститут стратегічних досліджень, тому не дивно, що крім відомих у місті і області науковців, представників релігійних конфесій і влади участь у ньому взяли працівники відділу етнополітики НІСД на чолі з зівідувачом відділу, професором Валентином Семеновичом Крисаченко.

„Толеро” латиною означає „терпіти”, „витримувати”. Відомо, що нині в Україні з цим є певні проблеми. Чи не тому у вітальному слові професора П. Ю. Сауха пролунала теза, що війни, насилля, тероризм, біженство нині сприймаються як звичне явище, у суспільстві відчувається дедалі агресивність і тому час повернутися до такого явища, яке протистоїть усьому цьому, - ідеї ненасильства. Формат круглого столу на думку професора В. Крисаченка, дозволить вислухати всіх, а потім видати збірку матеріалів на основі виступів, як це зазвичай робить НІСД.

На круглому столі виступило багато науковців (і не тільки – бо на його початку вислухали заступника голови ЖОДА Юрія Орлова, який наголосив на проблемах релігійно-конфесійної і міжетнічної толерантності в області), серед них потрібно назвати доктора філософських наук, професора Андрія Герасимчука. Він звернув увагу на партійну нетолерантність, що традиційно роздирає суспільство України і на міжетнічну толерантність стосовно прибульців з Азії. Намагаються одних нацькувати на інших. Доктор педагогічних наук, професор Олександра Дубасенюк говорила про толерантность у процесі педагогічної освіти, враховуючи, що в Україні проживає більше 130 націй і народностей, а в нас на Житомирщині достатньо росіян і найбільша в Україні діаспора поляків.

В емоційному виступі депутат міської ради доцент Валерій Федоренко звернув увагу на суперечність між потребами людини і толерантністю.

Рідкий гість у стінах ЖДУ - професор Володимир Муляр з Житомирського державного технологічного університету – наголосив на невідкладній потребі вирішення методологічних питань, без чого часткові розмови і приклади про толерантність і нетолерантність не матимуть жодного сенсу.

Звичайно, в газетній статті не процитуєш усіх промов, не кажучи про всіх присутніх. Наприкінці пастор Євангелістської церкви отець Олександр, що працює вже 15 років, повідомив, що виховує парафіян у розумінні права кожної людини на власну думку, навіть у тлумаченні біблійних істин, і Бог їй таке право надав. Вважаю, з таким висновком погодяться всі.

Сергій Рудницький