Починаючи з 1992 року у Житомирській пресі з'являється низка публікацій Г. МОКРИЦЬКОГО, В. ГРАБОВСЬКОГО, Г.
МАЛИНОВСЬКОЇ, О. ВОЛЬСЬКОГО, присвячених видатному полякові І. Я. ПАДЕРЕВСЬКОМУ. Такому сплескові журналістської
активності сприяло віднайдення на польському цвинтарі могили родини ПАДЕРЕВСЬКИХ та їхнього будинку на Подільській вулиці.
Хто ж такий Ігнацій Ян ПАДЕРЕВСЬКИЙ і яке його місце у світовій спільноті?
У вступі до своєї книжки "Історія сучасних безсмертних" Чарльз ФІЛЛІПС сказав, що Ігнацій Ян ПАДЕРЕВСЬКИЙ належить всьому
людству. І це не гучні слова. Дійсно, історія його життя - приклад самовідданого служіння країні, народу і високому
мистецтву.
Народився він на Вінничині, як зазначають офіційні джерела, у 1860 році. І з перших же років життя визначилася його доля
музиканта. Згодом І.Я. ПАДЕРЕВСЬКИЙ став одним із найвідоміших і найпопулярніших піаністів XX століття. Його артистична
кар'єра розпочалася у 1885 році й відразу ж захопила шанувальників фортепіанного мистецтва. Як піаніст - вражав
динамічністю та індивідуальністю виконання. Він прагнув творчо переосмислити, трансформувати, здавалося б, уже зужиті
традиції романтичного стилю, і створював самобутні зразки мистецького інтелектуалізму, вишуканого музичного психологізму,
які сполучалися з яскравою видовищністю. Про нього можна сказати, що такі особистості народжуються один раз у 100 років.
І. Я. ПАДЕРЕВСЬКИЙ поєднував у собі таланти митця, державного діяча, неперевершеного оратора, відданого патріота,
самозабутнього гуманіста.
І.Я. ПАДЕРЕВСЬКОГО знали, підтримували й обожнювали найвидатніші люди того часу, а багатогранність його діяльності
знаходила відгук у представників усіх верств суспільства. Маестро викликав захоп лення також і своєю зовнішністю. Довге
руде волосся, аристократичність, невимушеність, елегантність, витонченість манер. Молоді музиканти намагалися копіювати і
наслідувати його, особливо в плані зовнішнього вигляду, стилю одягатися.
Але все ж таки головною причиною популярності І.Я. ПАДЕРЕВСЬКОГО була неперевершена гра. Кожен концерт піаніста
визначався як подія у світі музики. Своїм дотиком до клавіатури він примушував інструмент співати, а інтерпретація творів
вирізнялась глибиною і неповторністю. Сучасники вважали його взірцем виконання творів БАХА і БЕТХОВЕНА. Кожен сольний
виступ майстер розпочинав сонатою БЕТХОВЕНА, але в репертуарі переважали твори ШОПЕНА, ЛІСТА та власні твори. Він належав
до останньої групи "піаністів-романтиків", чий стиль ставав застарілим і не сприймався новим поколінням музикантів.
Однак, не дивлячись на це, ПАДЕРЕВСЬКИЙ вишуканістю, барвистістю звукописного мережива, палкою емоційністю і поетичністю
виконання гіпнотизував тисячі слухачів. Про популярність ПАДЕРЕВСЬКОГО свідчить той факт, що у 1920-30 роках батьки, чиї
діти навчалися музиці, з хвилюванням чекали дня, коли їхня дитина могла нарешті виконати знаменитий Менует Соль-мажор у
своєму сольному концерті. Це було метою кожного юного піаніста і розглядалося як неабияке до сягнення у виконавській
практиці. Насправді, п'єса написана в стилі МОЦАРТА, не є важкою задля виконання, але створена так, щоб показати певний
рівень віртуозності.
Композиторський доробок ПАДЕРЕВСЬКОГО містить оперу, симфонію, скрипкову та фортепіанну сонати, концерт для фортепіано з
оркестром, пісні на слова А. МІЦКЕВИЧА, К. МЕНДЕСА та А. АСНИКА, а також численні твори для фортепіано.
Більшість фортепіанних п'єс - яскраві зразки його "співучої" виконавської манери, тканина яких рясно інкрустована
інтонаціями, ритмами Польщі, в них ясно відчувається національний дух країни.
Дружні стосунки ПАДЕРЕВСЬКОГО з провідними державними діячами Європи і Америки зумовили його шлях до більш ніж 50 річної
діяльності на політичній ниві. Він вважався одним з найавторитетніших експертів з питань проблематики Польщі. У 1916 році
всі польські організації в Америці обрали його своїм лідером і доручили діяти від їхнього імені, вирішуючи всі політичні
питання. Цей і наступні роки були найнапруженішими і найвизначнішими для ПАДЕРЕВСЬКОГО і для Польщі. Разом із Генріхом
СЕНКЕВИЧЕМ він заснував Комітет допомоги полякам і став його Головою. ПАДЕРЕВСЬКИЙ особисто лобіював створення
аналогічних Комітетів у Франції та Англії. У 1918-1921 роках він цілковито віддається політичній діяльності, а у 1919
році стає першим Прем'єром і Міністром іноземних справ незалежної Польщі.
У 1936 році 76 річний маестро разом з британськими кінематографістами зробив фільм "Місячна соната", який увіковічнив для
нащадків постать та майстерність великого музиканта.
Три роки по тому, коли І. Я. ПАДЕРЕВСЬКОМУ виповнилось 79 років, розпочалася Друга Світова війна. Його обожнювана Польща
знову була захоплена і погляди всіх знову були спрямовані до нього. Не зважаючи на хворобу, ПАДЕРЕВСЬКИЙ без вагань
кинувся на допомогу Батьківщині. Його будинок у Швейцарії був притулком для емігрантів різних націй протягом усієї війни.
Наприкінці червня 1941 року, перебуваючи в Америці у справах зборів коштів допомоги, він раптово помер. І.Я. ПАДЕРЕВСЬКИЙ
був похований у Вашингтоні на Арлингтонському кладовищі і лише 5 липня 1992 року його прах був перевезений до незалежної
Польщі
|
