За якимось неписаним законом Житомирщина тим чи інакшим чином пов'язана з багатьма найгеніальнішими людьми світу цього. От і письменник, який потрапив до книги рекордів Гіннеса за неймовірну кількість написаного, сім років прожив на Житомирщині. Саме творчість Юзефа Ігнація Крашевського стала темою міжнародної науково-краєзнавчої конференції, що з 25 по 27 жовтня проходила у Житомирі. Її було присвячено 190-й річниці від дня народження письменника. До Житомира з’їхались науковці з Київської, Рівненської, Хмельницької та Волинської областей. Не оминула така подія і поляків, адже Крашевський насамперед є їхнім земляком (він народився у Варшаві). ...Коли письменник вперше приїхав до Житомира у 1853 році, його враження були далеко не найкращими: «Житомир - велика пустка, для літераторів та художників - заслання...». Та через деякий час думка Крашевського радикально змінилась: «Житомир - спокійне містечко, околиці чудові! Нічого у нас у краї не знаю кращого...». Сюди письменник приїхав працювати на посаді куратора місцевої гімназії. Судячи з усього, попечителем він був непоганим - влаштував для дітей бідняків спеціальний інтернат, поповнював бібліотеку гімназії, купував за власні гроші підручники для учнів. Окрім того, Крашевський став головою Волинського губернського статистичного комітету, тож за дорученням тодішнього губернатора мусив за 4 тижні проїхати 450 верст, роблячи власноручні замальовки місцевих пам'яток. До слова, Во-линь не оминула Крашевського як художника - у Львові, наприклад, зберігаються три його картини з волинськими пейзажами. Щодо письменництва, то роки, проведені в Житомирі, стали чи не найбільш плідними: як розповідав сам Крашевський, за 10 днів він міг написати тут цілий том роману! Всього ж у письменника в бібліографії 232 романи, тисячі літературних, наукових, мистецьких статей, близько 30 тисяч листів - цифри просто вражаючі! Крашевський також лишив у Житомирі безпосередню часточку себе - він допомагав у зведенні в місті театру та був його художнім директором. У театрі п'єси Юзефа Ігнаци ставились не раз, причому з немалим успіхом. До слова, у програму конференції входило встановлення меморіальної дошки на філармонії (це саме той театр!). Тільки чомусь обласна рада в останній момент відмовила, і науковцям лишилось тільки обурюватись... Крім традиційного пленарного засідання, учасники конференції змогли пройтися по місту з екскурсією, побачити відкриття художньої виставки в науковій бібліотеці, та відпочити від своїх справ праведних на концерті класичної музики у вищезгаданій філармонії. І роз'їхались, сподіваючись на 200-річчя письменника знову зустрітись у Житомирі.