Житомир, як і в давні свої часи, є місцем проживання шляхти, яка принесла сюди свій звичай збиратися в тісному колі і
милуватися тишею. Усі живуть, як на селі добрі сусіди, не розкішно, по-господарськи і більше перебувають дома, ніж поза
домом.
Спосіб життя всюди непоказний, скромний тихий, балів мало, вечори в тісному колі, навіть гра, принаймні з деякого часу,
перестала бути безтямною і скандальною, бо взагалі звичаї, як для міста, скромні, порядність найвища і побудуватись
можна, так тут ще мало, дякуючи Богові, міського життя. Здорове сільське повітря залітає до містечка, а сільські звичаї
панують тут і досі.
Театр, який з часу спорудження приміщення, що служить цій меті, збирає чимало публіки, є і повинен залишатися для неї
великим ресурсом. Однак найбільша розмаїтість тутешніх уподобань ніколи не дозволяє догодити смаками публіки, хоч би як
вони не старались. Одні мають своїх улюблених артистів й упереджені проти решти, інші хотіли б щоспектакля нового
мистецтва, а загал, як звикли у провінції, над усе вимагає драми. Це уподобання витлумачити нелегко, хоч і на вигадку
дивиться - в глибині його, може, живе стремління до чогось піднесеного і кращого.
Повсякденне життя здається аж надто прозаїчним і реальним. Не дивуйтеся ж, що знуджені ним прагнуть поезії та ідеалів,
чогось з іншої чужої сфери, щоб їх на хвилю щось зігріло і піднесло. На біду, сьогоднішня програма не є рожевою, а ідеалу
в ній дуже мало, тоді як пристрасті і злочину - понад міру. Однак всяке піднесене почуття, шляхетна думка, навіть
чудодійне слово, що таїть у собі поривання до добра, пробуджують у глядачів натхнення, яке їм робить честь. Комедії, хоч
би вони належали й Фредро - час у нас ще не приспів, найкраще зіграні, вони збирають пригорщу глядачів, але не зворушують
натовпу, якому до смаку драма. Повторюю, щоб стисло проаналізувати цей моральний феномен, який, зрештою, повторюється у
всіх провінціях, в глибині його знайдемо прагнення піднесення. Не розбій і гвалтівні сцени пристрастей притягують
публіку, але шляхетні й піднесені почуття, які йдуть з ними в парі. Це означає бажання вийти хоч на хвилю з рамок
холодної дійсності, в якій часто не залишається місця для туги за ідеалом і глибшими почуттями; це є стремління до добра,
якому має служити театр при теперішньому стані драматичної літератури. Театр змушений звертатися переважно до свого
старого репертуару, аби задовольнити повсюдне бажання до німецької трагедії, навіть краще до французької, аніж до
сьогоднішньої драми, яка, збагачуючи почуття, пробуджує пристрасне захоплення, але не дає на це ліків. У цих речах є
бодай відчуття цноти та моральна наука, що придатні лише для декорацій і наклеювання фігових листків для пристойності,
але їхнє тепло не зігріває творів, а лише роз’ятрює цікавість і виховує поганий смак.
Житомир, як і інші міста, часто приваблює мандрівних концертантів, навіть найславетніші в світі музичні імена, але
захоплення музикою не дійшло до того ступеня, щоб вони тут зазнавали розчарувань. Мало хто з них виїхав із Житомира
задоволеним. Як наслідок, групка дилетантів і аматорів дуже щупла, а загал до музики дуже байдужий
Щоправда, пора відзначитись, показати себе – минула скрізь, поняття про музику значно змінились, люди вимагають від неї
чогось іншого, не іграшок і зручних фокусів, якими більш-менш завершується весь концерт. Музика давня і поважна, та, що
може називитись справді музикою, щораз більше говорить серцю: ми прагнемо шедеврів, а не забави. Звідси, вже замість
облудної показухи якогось небувалого інструменту воліємо збиратись у квартети, дуети і тріо, а для приємності музики –
зректися власних уподобань, які досі солістів високо підносили.
Це прозріння прийшло саме в пору і слушно, бо ж у хвилі якогось шалу в усій Європі надмір, до самобуття плескали
концертантам і віртоузам. Отож нинішня реакція проти них є вчасним опам’ятанням, а належна оцінка гарного виконання
повинна поставити їх на щабель, який вони мають займати, а не на той, який привласнювали.
Взагалі, містечко наше є маломузичним, і виховання його в цьому напрямі потребує часу; одначе фортеп’яно повсюди у
найширшому вжитку, і немає дому, де б не було двох чи будинку одного інструмента, а, йдучи вулицею, зустрічаєш більше
дам, ніж євреїв.
Про живопис ми говорили дещо вище, і нема чому дивуватись, що в провінції, де бракує творів мистецтва, гарних взірців
мало, здатності їх освоєння нема, смаки поки що не розвинуті.
Однак скажу, що, судячи з багатьох спроб взагалі, Житомир є більш підготовлений до пізнання чудових образів, ніж доброї
музики, хоч те й легше. Трапляється, що хтось зостанеться захоплений сліпим наслідуванням натури, чудовим колоритом,
ілюзорною стороною образу, хоча взагалі судження про твори малярства досить вдалі і справедливі. Тисячі разів ми могли
переконатися в тому.
Слід лише вболівати, що фотографія, фотографи, які щодня прибувають особисто, своєю продукцією прищеплюють невірне
поняття про красу і правду мистецтва, бо множать холодне повторення натури, яка приваблює своєю правдивістю, а в натурі
навіть матеріальної правди не відтворює і тільки зовнішністю обманює, а духу ніколи не передасть.
|
