Юзеф Ігнацій Крашевський (1812-1887), поет, драматург, філософ та художник, народився у Варшаві, у дворянській родині, але, як сам багаторазово підкреслював, ніколи не почував себе варшав'янином. Батько поета не був задоволений літературною діяльністю сина, через це в 1834 році поет вирушив на Волинь, де й одружився з Софією Воронічовою в 1838 році. У 1853 році багатодітна родина Крашевських переїхала до Житомира - столиці губернії, де було придбано дім по вулиці Малій Чуднівський, або Малій Бердичівській. Тоді Ю. І. Крашевський написав: «Це було гарне містечко, на околицях якого вже починалися ліс та луки. Чудова місцина над річками Тетерів та Кам'янкою, трохи гориста, будинки та садиби оточені городами, тому можна побачити навіть плуг, що оре біля поверхової будівлі. Місто мало більш ніж 30 тисяч мешканців. Було затишне, хоча розлоге та широко розкинуте... Вздовж дороги завжди вільно паслися корови, коні та свійська птиця».

Після переїзду Крашевського до Житомира дворяни, які дуже добре розуміли, який великий письменник оселився в місті, обрали його куратором губернської гімназії. Треба зазначити, що письменник зі своїми обов'язками справлявся дуже сумлінно. Незабаром драматурга було обрано також директором доброчинного товариства та дворянського клубу. Клуб, незважаючи на незадоволення з боку картярів, було перетворено на читальню газет. Водночас Крашевського було обрано начальником статистичного комітету. Ця посада надала йому можливість відновлювати пам'ятки архітектури та витвори мистецтва.

Ще одним дуже цікавим етапом в житті та діяльності Ю. І. Крашевського на Житомирщині був час, коли він займав посаду директора театру. На початку XIX сторіччя були збудовані театри в Харкові, Полтаві, Одесі, Києві, Житомирі. У трьох перших театрах виступали російсько-українські трупи, але в Києві, Житомирі та Кам’янці-Подільському вони були переважно польськими. До найбільш відомих колективів належав театр із села Романів, що біля Житомира. Перший будинок театру у нашому місті було збудовано у 1809 році, а 1842 року його приміщення повністю згоріло під час пожежі. На початку п'ятдесятих років у Петербурзі випадково переплутали Київ із Житомиром і призначили помилково на побудову театру велику грошову суму. Завдяки цій помилці на вулиці Бердичівській з'явився новий будинок театру. Будучи поляком, Крашевський дбав про те, щоб на сцені житомирського театру здійснювалися постановки драм польською мовою, бо дуже добре розумів, що польське мистецтво цілком зійде зі сцени без фінансової підтримки польського дворянства. Крашевський займався в театрі майже всім, окрім артистичного керівництва, ще й усіма справами організаційного характеру: письменник дбав про гардероб для акторів, розв'язував матеріальні питання. Його мрією було вивести житомирський театр на західний рівень. Відтак праця акторів також не була легкою, адже вони мали вчити тексти трьома мовами.

У 1858 році Юзеф Ігнацій Крашевський, незадоволений ставленням до театру місцевих дворян, виїхав за кордон, віддавши свої повноваження Лісовському. У 1859 році родина Крашевських назавжди виїхала з Житомира. На цьому закінчився шестирічний житомирський етап у житті великого письменника Юзефа Ігнація Крашевського.