Нинішнього року сповнилося 140 літ від дня народження Іганція Падеревського та 60 літ від часу, коли ця видатна особа, яка поєднала в собі
таланти митця, державного діяча, мужнього патріота, пішла від нас у безсмертя. А ще - 100 років від часу створення ним опери "Манру"
за повістю нашого земляка Ю.І. Крашевського "Хата за селом".
Тож як тут не порадіти з того, що урочистості, пов'язані з ювілеєм геніального маестро, не обминули й нашого міста над Тетеревом? Це так,
Ігнацій Падеревський народився на Вінниччині, але дитинство його пройшло на берегах Тетерева, в селі побіля Чуднова, у рідної тітки де він
навчився читати і писати, а незабутні враження від захоплюючих поліських краєвидів пізніше відобразилися в його композиторській творчості.
Вдруге доля привела композитора на береги Тетерева, але цього разу в Житомир, у 1890 р. Житомирський будинок, куплений батькові обійшовся
Ігнацію Падеревському майже в 4300 рублів. Падеревський-старший помер в ньому 1894 року. А рівно через 100 років після смерті батька композитора
Яна Падеревського автору цих рядків спільно з житомирською журналісткою Єлизаветою Кізуб удалося віднайти місце його поховання на Польському
цвинтарі. Тоді ж надгробний пам'ятник завдяки зусиллям членів Житомирського обласного відділення Спілки поляків і Україні, а саме - Юрія
Багінського (нині директор Польського дому в Житомирі), його батька Альфреда Сигізмундовича та сина Романа, було відреставровано.
Пізніше були знайдені особистості речі Падеревського та його родини, що засвідчували його перебування у місті над тетеревом: автографи кількох
його творів, книги з дарчими написами, фотознімок його кімнати з портретом композитора на стіні, фотопортрет його названої сестри Марії.
Мешканці дому Яна Падеревського на вулиці Подільській, 12 на одній зі стін досі показують арку, що обрамлювала сцену, на якій композитор у часи
відвідин батька влаштовував музичні вечори.
Ювілейні урочистості в Житомирі тривали два дні - 15 та 16 вересня. Скільки встигли за цей час зробити члени Польського наукового товариства
в Житомирі під керівництвом доктора гуманістики Сергія Рудницького, важко перелічити.
Найперше хочеться назвати наукову сесію в обласній бібліотеці, яку відкрила і вела кандидат педагогічних наук Ірена Сипченко. З привітаннями
на ній виступили начальник управління культури облдержадміністрації Віктор Балюрко, в.о. заступника Житомирського міського голови Лариса Стеценко,
гості з Варшави, представники товариства "Польська спільнота" ксьондз-прелат, професор Люблінського університету Едвард Валевандер та редактор
бюлетеня "Спільнота польська" Іоланта Врочинська, польський поет-перекладач з української, директор воєводської бібліотеки у Білостоці Ян Леоньчук,
голова Федерації польських організацій на Україні Емілія Хмельова, голова житомирського товариства "Полонія" Тадеуш Ренькас; із доповідями
"Радість і надія" - ксьондз-професор Едвард Валевандер, "Неперевершений піаніст і редактор творів Шопена" - кандидат педагогічних наук Ірена
Сипченко. Вірші польською мовою, присвячені видатному польському композитору, прочитала поетеса з Любара Ярослава Павлюк. Затим костьольний хор
імені Юліуша Зарембського (художній керівник Іван Красовський) представив концерт, де надзвичайно мелодійно і витончено прозвучали пісні "Гей,
білий орле" (слова і музику створив І. Падеревський) та дві пісні на слова Адама Міцкевича - "Над великою водою" та "Пісня дударя"
(музика І. Падеревського).
Учасники наукової конференції оглянули також фотовиставку "І. Я. Падеревський - музикант та політичний діяч". Затим відбулося урочисте відкриття
пам'ятної дошки на стіні Польського дому в Житомирі. Напис на ній польською мовою гласить: "Дім Польський імені Ігнація Яна Падеревського
(6.11.1860 - 29.6.1941) - композитора, світової слави піаніста, борця за справу незалежної Польщі, прем'єра Польської Республіки в 1919 р., а
з 1939 р. - глави Польського парламенту в еміграції".
Віднині Польський дім у Житомирі носитиме його ім'я, а його музика назавжди утвердиться у місті на берегах Тетерева.
Ранок у неділю для поляків, які мешкають у Житомирі, та гостей із Польщі, Києва та Львова, розпочався молитвою за упокій душі та покладанням
квітів на могили рідний Ігнація Падеревського - його батька Яна, названої матері Анни з Таньковських та його тітки Марії.
Затим гості оглянули виставку польських художників ХІХ-ХХ століть в обласному краєзнавчому музеї.
Житомиряни і гості прийшли також на святу месу за душу Ігнація Падеревського. Її відправляв ксьондз-прелат, професор Люблінського католицького
університету Едвард Валевандер. Затим відбулося відкриття класу імені Ігнація Падеревського. З приємністю дізналися присутні, що учень,
який матиме найвищі показники у навчанні, буде отримувати спеціальну стипендію імені польського генія музики від польського уряду.
Заключним акордом свята став прекрасний концерт в обласній філармонії.
Ціле сузір'я кращих своїх голосів і виконавців виставила Житомирщина, аби достойно уславити польського генія. Для виконання вони обрали
найпрекрасніші й найважчі для виконання зразки його творчості, а також твори тих, кого маестро ставив собі за взірець. Ось знаменита пісня
І. Падеревського на слова А. Міцкевича "Моя пестунка". Її виконала співачка Ольга Скрипчук під акомпанемент на фортепіано неодноразової
дипломантки міжнародних конкурсів Елеонори Набедрик. Глибиною і силою почуттів зачарував слухачів спів Миколи Нагірняка (концертмейстер Наталія
Травкіна) у пісні на слова А. Міцкевича, музика І. Падеревського "Я стільки терпів". Блискучою імпровізацією двох етюдів Шопена потішив присутніх
випускник Житомирського музучилища, лауреат Міжнародного конкурсу імені Шопена, нині студент ІІ курсу Національної консерваторії в Києві
Євген Євченко. І знову завмирає зал. То заслужена артистка України Людмила Федотова співає романс на слова А. Асника "Коли зів'яла остання троянда".
Своєрідною музичною емблемою свята, його кульмінаційною миттю, якої всі чекали з нетерпінням, став знаменитий "Менует Соль-Мажор" ювіляра у
виконанні лауреата республіканського конкурсу Елеонори Набедрик. То найвища честь - якщо тобі випало зіграти "Менует" Падеревського.
І знову зал вирує від оплесків: заслужений співак Еммануїл Сакс співає по-німецьки романс "Поцілунок" Л. Бетховена, а за ним - "Пролог" з опери
"Паяци" Р. Леонкавалло. І нарешті - та, яка вміє примусити скрипку заговорити - Олена Синицька (за фортепіано Наталія Чуркова). Звучить соната
ля-мінор для скрипки і фортепіано Ц. Франка...
Ось так прийшла для житомирян удруге творчість Ігнація Падеревського, щоб напоїти наші серця чаром музики.
|