1999 року у Варшаві побачила світ монументальна праця доктора Тадеуша Рудковського "Польське кладовище в Житомирі". З-поміж більш як двох тисяч описаних поховань Житомирського некрополя особливу увагу привертають могили наших видатних земляків.

"Житомирщина" свого часу вже розповідала про незвичайний пам'ятник у вигляді залізної вежі, поставлений письменником Юзефом Ігнаци Крашевським на могилі своєї названої матері Ельжбети Урбановської. Не раз звертався часопис і до короткого та яскравого, як спалах, життя талановитого композитора і піаніста з Житомира Юльюша Зерембського.

Нині, в зв'язку із 140-ю річницею від дня народження та 60-річчям з дня смерті видатного польського піаніста, композитора, державного діяча, першого Прем'єра Ігнаци Падеревського.який за рік зумів поставити Польщу на рейки незалежності, та її першого представника в Лізі Націй маємо згадати місце вічного спочинку його батька Яна Падеревського. Він помер у листопаді 1894 р. і його поховання було віднайдено рівно через 100 років - у 1994 р. Про це в книзі "Польське кладовище в Житомирі" сказано так: "В 1995р. надгробний пам'ятник (родині Падеревських) був відновлений зусиллями Житомирського обласного відділення Спілки поляків України. Великий хрест із габро-сіеніту (що був перебитий на двоє) повернувся на своє місце. На підставі уцілілих елементів відтворена й загорожа. Поверхня навколо могил вкрита гранітними плитами".

Автору цих рядків ще в пам'ятку тривалі дискусії з польськими падерезнавцями, які доводили, що мої твердження про можливі зв'язки Ігнаци Падеревського з Житомиром - з галузі фантазії. Одначе все стало на свої місця, коли в Польщі були перевидані "Спогади" великого композитора, що вперше побачили світ 1938 року в Англії, де зазначено:

"Батько ще за життя дочекався мого визнання. Будучи вже старим і хворим (вражений паралічем), він, можливо, і не уявляв повністю моїх досягнень у музиці, але завдяки газетам, де писали про мене, і які я йому посилав, знав, що я дочекався повного визнання і чув про мої успіхи в Парижі, Лондоні, а пізніше - в Америці. Коли він серйозно захворів і вже не міг займатись своїми справами, я купив йому дім у малому місті Житомирі. Він любив ту місцевість і почував себе там добре помимо того, що вельми переживав нашу розлуку. В тому будиночку дожив до кінця своговіку.

Який же я був щасливий, що міг купити йому той дім (нині вулиця Подільська, 12). Зі смертю батька закінчився певний період мого життя, як то звично буває, коли вмирають рідні. Скільки сягаю пам'яттю, він був для мене всім - батьком і матір'ю разом. Шляхетний і незламний, фізично теж представляв міцний,прекрасний тип.І таким назавше залишиться в моїй пам'яті".

Отож - що зв'язує першого Прем'єра незалежної Польської Республіки, її міністра закордонних справ та першого представника Польщі в Лізі Націй, і водночас геніального композитора та піаніста Ігнаци Падеревського з Житомиром?

Це не тільки місце вічного спочинку його батька Яна Падеревського. Хоча щодо цього спочатку теж виникли сумніви. Адже на пам'ятнику викарбувано напис: "Ян і Анна з Таньковських Падеревські". Але ж відомо, що матір композитора звали Поліксеною з роду Новицьких. Усе стає на місце, якщо врахувати, що перша дружина Яна - Поліксена з Новицьких - померла через кілька місяців після народження свого талановитого сина. Через 7 років Ян Падеревський одружився на Анні з Таньковських, з якою йому випало разом перейти до вічності.

Неподалік на цьому кладовищі спочиває і названа сестра композитора Марія, з якою він любив грати на фортепіано в чотири руки, і яку за те до самої смерті - 20 липня 1952 року переслідували радянські органи безпеки. Жила вона з того, що заробляла уроками музики, а померла у віці 74 роки.

А в одній з кімнату домі на Подольській, 12 ще збереглась стіна, на якій з-під штукатурки проступає ніби дуга якоїсь арки, а вікна виходять у сад. Для 30-річного композитора Ігнация Падеревського вона служила сценою. Під такою аркою він влаштовував для закоханих у музику житомирян музичні вечори.

Була й ще одна маленька кімнатка, яку Марія звеліла замурувати. Там вона зберігала братові речі: книги, альбоми, статуетки, крісла, трюмо і його піаніно, на якому вони грали в чотири руки, а також свої золоті речі. Але по її смерті вхід до кімнати розбили, а речі - рознесли.

У 1853-1860 роках у Житомирі жив і творив "Українські повісті" безсмертний Юзеф Ігнаци Крашевський. За однією з цих повістей, а саме "Хата за селом" і написав Ігнаци Падеревський свою оперу "Манру", яка принесла йому всесвітню славу. Цього року минає 100 літ від дня створення опери і її тріумфальної ходи по світу: "Манру" була поставлена спочатку в Дрездені, тоді в Цюріху, Нью-Йорку, Бостоні, Чікаго, Балтиморі, Варшаві, Празі, Москві, Києві, Львові.

Ось такий невмирущий слід залишив нам чарівник музики Ігнаций Падеревський, чиїм девізом було: "Спочатку - Вітчизна, а тоді - Мистецтво!".