За кілька днів, 15-16 вересня 2001 року у Житомирі відзначатимуться ювілейні заходи на честь І. Я. Падеревського - видатного музиканта, піаніста і композитора, а ще - не менш видатного громадського і політичного діяча, одного з фундаторів новітньої польської державності. Житомирська преса на протязі останнього місяця досить потужно висвітлювала історію родини Падеревських та її зв'язок з Житомиром. Нам хотілося б звернути увагу нашого читача на діяльність І. Я. Падеревського у найбільш складний для польського народу період - часи виборювання і утвердження Польської незалежної держави.

Такий період пригноблені кількома імперіями поляки, як і українці, переживали у ході першої світової війни. Тенденції до ослаблення імперських пут "тюрми народів" - царської Росії та "клаптикової монархії" - Австро-Угорщини, відчували всі. У тому числі і представники еліти пригноблених народів. Але дії, направлені на досягнення державної незалежності, у провідників різних націй дещо відрізнялися між собою. Як наслідок, різними виявилися і результати національно-визвольних устремлінь у тій драматичний обстановці.

Щодо головного персонажу теперішніх ювілейних заходів, то Ігнацій Ян Падеревський на початку ХХ століття був відомим музикантом-піаністом, концерти і виступи якого мали неабияку популярність у країнах Європи і США. Коли ж настали часи першої світової війни, у епіцентрі якої опинилися етнічні польські землі, І.Я. Падеревський разом з чималою когортою польської інтелігенції поринув увесь у події політичного життя. Вже у березні 1915 року разом з іншим, всесвітньо відомим нобелівським лауреатом, письменником Генріком Сенкевичем Ігнацій Ян Падеревський очолив комітет допомоги жертвам війни у Польщі. Досить швидко філії Комітету, штаб-квартира якого знаходилася у Швейцарії, постали у Парижі, Лондоні, Нью-Йорку. Основними напрямами діяльності "Комітету допомоги..." були збирання коштів для пом'якшення страждань і поневірянь поляків, які чи не найбільше потерпали у ході битв першої світової війни. Польський народ, як і ряд інших народів Європи, на той час не мав держави, уряду, але завдяки структурам, які утворили його відомі і досить впливові представники, чимало учасників та жертв лихоліття отримали відчутну поміч.

Втім, І. Я. Падеревський та його однодумці досить швидко зрозуміли, що світова війна є періодом досить вчасним і сприятливим для відновлення державної незалежності Польщі. Тоді ж, у березні 1915 року Ігнацій Ян Падеревський звертається до президента однієї з найвпливовіших у Європі держави - Франції, Р. Пуанкаре з проханням сприяти відродженню польської державності у післявоєнній Європі. Слід віддати належне енергії, разом з тим, політичній інтуїції невтомного І. Я Падеревського: у травні 1915 року він перебирається з Європи до США. Саме там він здобув розуміння і співчуття багатьох американців щодо долі і участі поляків, що постраждали у театрі військових битв першої світової війни. І. Я. Падеревський проводить активну концертну діяльність, всі кошти від якої йдуть у Європу, на допомогу землякам. Водночас він налагоджує тісні стосунки-контакти з колом впливових губернаторів у ряді штатів США. Влітку 1915 року І. Я. Падеревський клопочеться про надання допомоги полякам в уряді Австралії.

Новий, 1916 рік в США багато громадян зустріли акцією збору коштів для допомоги жертвам війни в Польщі, а Ігнацій Ян Падеревський, розуміючи, що роль цієї держави у ході 1-ї світової війни стає вирішальної для визначення майбутніх принципів світового порядку, шукає зближення і прихильності у тодішнього Президента США Вудро Вільсона. На протязі 1916 року І. Я. Падеревський має кілька зустрічей з В. Вільсоном, однозначно ведучи інтенсивне листування з відомими європейськими політиками країн, що входили до блоку Антанти. Проблема, якою опікувався І.Я. Падеревський, все та ж - державна незалежність Польщі.

Використовуючи власні гарні стосунки з радником президента США полковником М. Хаузом, Ігнацій Ян Падеревський передає для Вудро Вільсона велике послання, де всебічно обґрунтовує необхідність відновлення у післявоєнній Європі незалежність Польської держави.

Початок 1917 року доводив, що закінчення світової війни не за горами, то ж, враховуючи цю обставину, І. Я. Падеревський особливу увагу звертає на негайному створенні могутнього Польського війська. Це його авторству належить бойовий гімн "Hej, orle biaіy" ("Гей, білий орле!"), присвячений регулярному польському війську.

В середині 1917 року у Лозанні (Швейцарія) утворюється Польський Національний Комітет на чолі з Р. Дмовським та І. Я. Падеревським. Останній невдовзі від'їздить до США, аби представляти інтереси та справи нової структури польської національно-визвольної боротьби...

Перша світова війна закінчилася перемогою Антанти. Доля багатьох народів Європи вирішувалася у Франції, під час проведення Паризької мирної конференції. Природно, що делегацію поляків у Парижі очолював Ігнацій Ян Падеревський. Інтенсивні контакти, активні переконання, консультації, переговори зробили свою справу - на політичній карті Європи з'явилась нова держава - Польща. І хоча її утворення інколи пов'язуюьть з діяльністю Юзефа Пілсудського, історична правда свідчить про інше: поборником № 1 на дипломатичному фронті боротьби за незалежність Польщі був саме Іганцій Ян Падеревський. Мабуть, тому йому було довірено очолити перший уряд незалежної Польщі, а бути у ньому І.Я. Падеревському довелось одночасно і Прем'єром, і міністром закордонних справ.

Складними та драматичними були ті часи і в історії двох сусідніх народів: українців і поляків. По різному склалася їх доля. Полякам вона посміхнулася, вони зуміли вибороти незалежну державу, українці опинилися розп'ятими у складі інших держав. Багато про це написано, що тоді, у 1914-1020 рр., політичних лідерів на кшталт І. Я. Падеревського Україна ще не віднайшла. Як не віднайшла порозуміння і згуртованості аби, утворивши власну, незалежну державу, на власний розсуд, власними силами розбудувати її могутність.

Нині інші часи, але проблеми, аналогії простежуються ті ж самі. Було б дуже добре, аби з них зробили правильні висновки. І якнайшвидше.